Статтю радника АО "Смирнов, Тарасевич та партнери" Нікулиці Лючиї, присвячену правовим проблемам очищення влади, опубліковано у газеті "Судовий вісник-Юридична практика" у випуску №9 (113) від 24 вересня 2015 року
Стаття, розміщена на шпальтах юридичного видання, в якому публікуються останні новини судочинства, цікаві коментарі відомих юристів, цікаві судові рішення, практичні поради фахівців, огляд сучасного стану судової системи та перспектив її розвитку, в цілому стосується важливості дотримання законності при реалізації люстрації на шляху визнання її суспільством.
Використовуючи наявний досвід адвокатського об'єднання "Смирнов, Тарасевич та партнери" у наданні правової допомоги люстрованим особам, автор звернула увагу на необхідності дотримання державою права звільнених осіб на справедливий суд.
Так, було зазначено, що з моменту набрання чинності Законом України "Про очищення влади" (далі – Закон) Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", щомісяця поповнюється новими прізвищами державних службовців і на теперішній час нараховує вже більш ніж 750 осіб.
Через недоліки загального алгоритму люстрації, певну декларативність основних засад люстрації, враховуючи непоодинокі помилки органів державної влади під час реалізації вимог Закону, зокрема, звільнення на підставі Перехідних положень після спливу часу для їх застосування, звільнені особи звертаються до суду з позовами, в тому числі, про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, керуючись при цьому правом кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Проте, реалізації права звільнених осіб на справедливий суд перешкоджає факт масових зупинень проваджень судами у справах, не пов’язаних з оскарженням висновків майнової перевірки, що вже зараз може свідчити про створення підґрунтя для відчутних проблем в майбутньому для державного бюджету, платників податків та розчарованого суспільства в цілому.
Позиція судів щодо зупинення ґрунтується тільки на тому, що оскаржувані владні рішення посилаються на ті положення Закону, конституційність яких наразі вирішується Конституційним Судом України, без належного аналізу обґрунтування позовних вимог (ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року по справі № 804/7653/15; Сумського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року по справі № 818/3276/14).
При цьому мають місце незаконні, на думку автора, випадки залишення без руху апеляційних скарг на вищевказані ухвали на підставі несплати судового збору, від сплати якого скаржники звільнені, оскільки їх вимоги випливають із трудових правовідносин (ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 5 червня 2015 року по справі № 813/2819/15; Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року по справі № 822/5103/14).
Чи обумовлені вказані факти вимогами закону, чи свідчать про залежність суддів в принципі – всі ці питання поки що залишаються без відповіді.
Авторитетна Венеційська комісія не залишила без уваги наявний стан розгляду судових справ в Україні щодо правомірності люстрації, зазначивши, що він заважає ефективному застосуванню Закону, негативно характеризує стан законності та захисту прав людини в Україні і має бути припинений якомога швидше.
Між тим, у разі прийняття Конституційним Судом України рішення про визнання оскаржуваних положень конституційними будуть масово поновлені провадження у справах вказаної категорії. Однак, до моменту отримання рішення по суті, після проходження всіх інстанцій, в тому числі міжнародних, можуть сплинути строки, практично співставні зі строками заборони займати посади в органах державної влади (5 або 10 років).
Перші справи зупинялися вже в листопаді 2014 року. Тобто, позивачі, які мають право на справедливий суд упродовж розумного строку (не більше 20 днів з дня відкриття провадження у справі), вже майже рік як безуспішно чекають на розгляд справи в суді поки ще тільки першої інстанції. Чи працює при цьому Конституція України, відповідно до якої людина є найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави? Можливо, даний підхід має певне політичне забарвлення.
Наслідки ж визнання оскаржуваних положень неконституційними можуть лягти важким тягарем на платників податків, адже держава в особі платників податків змушена буде виплатити поновленим високопосадовцям їхній середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. З урахуванням тривалості часу розгляду справ, їх кількості та відносно високих заробітків важко уявити розмір таких виплат та їх вплив на бюджет країни.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень існує майже єдине судове рішення від листопада 2014 року, яке так і не набрало законної сили за неоднозначних обставин, проте містить очікувану правову позицію для осіб, люстрованих за критерієм перебування на високих посадах у визначений період. Суд встановив, що, фактично, позивача звільнили з посади не за порушення тих чи інших вимог законів, а за перебування у минулому на посаді, чим порушені конституційні приписи та гарантії, а також принципи проведення люстрації (постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року по справі № 820/18262/14).
Враховуючи сумнівність обставин, за яких вищевказане судове рішення не набрало законної сили (відкликання позовної заяви на стадії апеляційного оскарження – ухвала колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2015 року по справі № 820/18262/14), масові зупинення судами проваджень в аналогічних справах, беручи до уваги тривалий розгляд конституційності окремих положень Закону, і, як наслідок, тривале залишення люстрованих осіб без роботи, іноді у стані тимчасової непрацездатності, внесення їх імені без судового рішення у ганебний люстраційний реєстр, без перспективи у найближчий час відновити свої, можливо, порушені права, необхідно погодитися з тим, що в Україні не дотримується право кожного на справедливий суд.
Підсумовуючи, автор статті зауважила, що обраний державою шлях реалізації очищення влади, до якого зі стадії законотворчого процесу не закладено необхідність дотримання презумпції невинуватості, шлях, який супроводжується численними помилками державних службовців, не до кінця сприймається суспільством.
На такому тлі, при будь-якому рішенні Конституційного Суду України, без забезпечення права на справедливий суд держава навряд чи досягне такого очищення влади, яке очікувалося суспільством, отже, не зможе розраховувати на визнання його результатів. Враховуючи трагічні події останніх років, соціально-економічні потрясіння, така половинчаста люстрація не додасть надії суспільству на досягнення демократичних цінностей та побудову правової держави найближчим часом.
Теги: люстрація право на справедливий суд Судовий вісник